Танець живота на сьогодні є одним з найпопулярніших танців у світі. Його можна побачити в телешоу та кінофільмах, музичних кліпах та концертах зірок світового шоу бізнесу.
Часто вживаючи термін східні танці, люди мають на увазі саме танець живота, хоча ці поняття і не зовсім тотожні.
Тож давайте розбиратися.
Терміном східний танець можна означити будь який фольклорний танець, що виник на території Близького Сходу, Північної Африки та Центральної Азії. Кожна така країна та навіть певна її місцевість, має свої хореографічні форми, що виникли історично та здебільшого не містять ані рухи животом, а ні є суто жіночими, а деякі танці виконуються лише чоловіками. Оскільки країни мусульманського світу історично мали собою єдиний культурний, політичний та економічний простір та тісно взваємодіяли, танці також зазнавали взаємного впливу та були схожими. Яскравим прикладом такого танцю є дабка. Існує її ліванська, іорданська, сиріїйська, палестинська та інші версїї. Подібним до неї танцем є турецький халай. Детальніше про фольклорні танці Близького Сходу ми поговоримо в іншій статті.
Палестинська дабка
Одним з найпопулярніших у світі видів східних танців є так званий танець живота. Ця назва сольного жіночого східного танцю з'явилася у 19 ст., за часів колонізації Наполеоном країн Півніної Африки. Екзотичні рухи стегнами та талією алжирських та єгипетських танцівниць вразили європейців, бо яскраво контрастували з кроковими танцями Європи.
Отже під терміном танець живота сьогодні розуміють жіночу форму танцю, що, на думку істориків налічує більше 6000 років і бере свій початок на Близькому Сході та арабському сердземномор'ї. Виникнення цього танцю пов'язують з храмовими ритуалами стародавньої Фінікії та Месопотамії та культами поклоніння Богині Плодороддя та Великій Матері Астраті (Інанна, Іштар). Деякі вчені наполягають на його Єгипетському походженні. Згадки про єгипетських танцівниць є в записах Геродота.
У своїй книзі "Фараон" Болеслав Прус згадує фінікійських танцівниць, що славилися особливою майтерністю та танцювали у палацах єгипетських правителів. Про храмових танцівниць Фінікії писав у своїй книзі "Таїс Афінська" історик та палеонтолог ІванН Єфремов.
Основними особливостями танцю живота є хвилеподібні рухи животом та талією, колоподбні рухи стегнами та пластичні змієподібні рухи руками. Йому притаманна чутливість та певний еротизм, демонстрація гнучкості та плавність рухів танцівниці, що контрастує з різкими акцентованими ударами та вібрациями стегон під акомпонемент ударних інструментів. В ньому також присутні ізольовні рухи грудної клітини та плечей. Саме ізоляція рухів є однією з ознак танцю живота.
Хоча танець живота вважється здебільшого жіночим, в Османській Імперіїї його виконували також чоловіки. Насьогодні є велика кількість артистів чоловіків, що досягли в цьому танці майстерності та успіхів.
Танець живота у виконанні єгипетсьої танцівниці та кіноакторки Кітті
Танець живота постійно розвивається, змінюється та зазнає впливів інших стилів і безумовно сучасні його версії значно відрізняються від історичних форм. Про те, як цей танець виглядав раніше, ми можемо судити лише з описів істориків, графічних зображень, а також тих рухів, що і нині живуть у деяких фольклорних танцях країн, де він був поширений.
Про стилі східного танцю читайте в іншій нашій статті.
Танець живота у виконанні Аміри Абді
Comments